Сторінка психолога

Психологічну службу закладу представляє

практичний психолог Чуприк Яна Станіславівна

Освіта вища: Криворізький державний педагогічний університет

Педагогічний стаж роботи: 7 років

Спеціаліст ІІ кваліфікаційної категорії

Психологія – надзвичайна наука. Це наука про людську душу. Вона допомагає людині пізнавати себе, вирішувати проблеми, навчатися керувати своєю поведінкою, долати труднощі й радіти кожній хвилині життя.

Діяльність психологічної служби в дитячому садку стає щодалі актуальнішою, адже саме дитячі практичні психологи мають забезпечити повноцінний психічний розвиток дитини дошкільного віку, становлення її особистісного потенціалу. Досягти цього можна завдяки реалізації психологічного супроводу.

Призначенням психологічної служби в дошкільній ланці освіти і практичного психолога в дошкільному закладі є психологічний супровід розвитку дитини, розвиток і гармонізація всіх сторін прояву дитячої активності в соціумі, в різних видах діяльності.

Мета і завдання психологічного супроводу

Психологічний супровід — це комплекс взаємозалежних і взаємообумовлених заходів, представлений різними психологічними методами і прийомами. Його мета полягає у забезпеченні оптимальних соціально-психологічних умов для збереження психологічного здоров'я дитини, сприянні повноцінному розвитку її особистості у родині й дитячому садку та формування її як суб'єкта життєдіяльності.

Головне завдання психологічного супроводу розвитку дитячої особистості в період дошкільного дитинства — забезпечити розвивальну ситуацію для повноцінної реалізації особистісного потенціалу дитини.

Психологічний супровід зазвичай поєднує в собі три складові, а саме супровід:

• розвитку дитячої особистості;

• батьківсько-дитячих взаємин;

• розвивального впливу освітнього процесу в закладі дошкільної освіти.

ШАНОВНІ БАТЬКИ !

Добре, якщо в процесі виховання у Вас виникає безліч питань, якщо Ви замислюєтеся над тим, що буде, якщо в певній ситуації Ви вчините саме так. Це означає, що Ви - творчі батьки.

Не комплексуйте! Пам'ятайте, що всі батьки помиляються, тому що їх ніхто не вчив бути батьками. Важливо свої помилки бачити і не зашкодити дитині, тому що бути мамою й татом – величезна відповідальність!

Скористайтеся порадами практичного психолога, які допоможуть Вам знайти відповіді на проблемні питання, що виникають в процесі виховання.

Я буду рада відповісти на всі ваші запитання з проблем розвитку та навчання дітей.

Вранці, відводячи малюка в дитячий садочок, необхідно:

1. Взяти улюблену іграшку малюка з собою до садочка (нагадує про тепло матусі, татуся, рідній домівці).

2. По дорозі в садочок розповідати улюблені вірш, казку, історію (ритм заспокоює).

3. Казати, що Ви його дуже любите і розлучатись з малюком доброзичливо і спокійно (добрий настрій дуже важливий!).

4. Розповідати, чим Ви зайняті, коли малюк в дитячому садочку займається, грає, їсть, гуляє, спить.

Забираючи малюка з дитячого садочка, необхідно:

1. По дорозі додому розпитувати про все, що відбувалось в групі:

• Як звуть вихователя, помічника вихователя;

• Що їли на сніданок, обід, вечерю;

• Як звуть діточок (дівчаток, хлопчиків);

• Які іграшки, ігри, заняття сподобались.

2. Питати, з ким потоваришував Ваш малюк.

3. Казати про те, що завтра ви знову прийдете до дитячого садочка.

Дуже важливо:

1. Приводити в дитячий садочок і забирати малюка по черзі всім членам родини (прикладом для малюка будуть різні форми стосунків і поведінки матусі, татуся, бабусі, дідуся та інших родичів).

2. Вдома, в суботу, неділю та святкові дні, необхідно (обов’язково!) притримуватись розкладу дня дитячого садочка. 3. Сон дитини 2-3 років повинен продовжуватись 14 годин, включно з денним відпочинком.

4. Вкладати спати малюка необхідно о 20-00, а в 21-00 він вже повинен бачити перші сни.

5. Виявляйте розуміння і співчуття до свого малюка.

Правила позитивного спілкування з дитиною:

• Якщо дитину постійно критикують, вона вчиться ненавидіти.

• Якщо дитина живе у ворожій атмосфері, вона вчиться агресивності.

• Якщо дитину висміюють, вона становиться замкненою.

• Якщо дитина живе у докорах, вона вчиться жити з почуттям провини.

• Якщо дитина зростає в терпимості, вона вчиться приймати інших.

• Якщо дитину підбадьорюють, вона вчиться вірити в себе.

• Якщо дитину хвалять, вона вчиться бути вдячною.

• Якщо дитина живе в чесності, вона вчиться бути справедливою.

• Якщо дитина живе в безпеці, вона вчиться вірити в людей.

• Якщо дитину підтримують, вона вчиться цінувати себе.

• Якщо дитина живе в розумінні і доброзичливості, вона вчиться знаходити любов в цьому світі.

Як батьки можуть допомогти своїй дитині в період адаптації до ЗДО:

• Намагайтесь створити в родині спокійну і дружню атмосферу.

• Встановіть чіткі вимоги до дитини, будьте послідовні в їх пред’явленні.

• Будьте терплячі. Частіше хваліть дитину.

• Формуйте у дитини навички самообслуговування й особистої гігієни.

• Заохочуйте ігри з іншими дітьми, поширюйте коло спілкування з дорослими.

• Коли дитина з Вами розмовляє, слухайте його уважно.

• Якщо Ви побачите, що дитина щось робить, починайте «паралельну розмову» (коментуйте її дії).

• Розмовляйте з малюком короткими фразами, повільно; в розмові називайте якомога більше предметів. Давайте прості, зрозумілі пояснення.

• Запитуйте у дитини: «Що ти робиш»? На запитання: «Чому ти це робиш?» вона відповість, коли підросте.

• Кожен день читайте малюку.

• Турбуйтесь про те, щоб у дитини були нові враження.

• Займатесь з малюком спільно творчою діяльністю: грайте, виліплюйте, малюйте...

• Заохочуйте цікавість.

• Радійте Вашій дитині!

До п'яти років всі основні психічні процеси дитини - увага, пам'ять, мислення - носять мимовільний характер. Це означає, що малюк не може керувати ними за власним бажанням, він не може зосередитися або запам'ятати - він звертає увагу на те, що саме привернуло його увагу, запам'ятовує те, що саме запам'ятовується. Дитина 2-3 років дуже емоційна, проте її емоції непостійні, її легко відвернути і переключити з одного емоційного стану на інший. Відновленню емоційної рівноваги сприяє так звана ритмічна стимуляція - ігри з дорослим, які включають ритмічне погойдування, підкидання, прогладжування. Ви побачите, що ці ігри дозволяють вирішувати і деякі задачі інтелектуального розвитку дітей. Маленька дитина навчається тільки тому, що її зацікавило, і тільки від тієї людини, якій вона довіряє, тому що успішність навчання дітей залежить від того, чи склався у педагога з кожним малюком індивідуальний контакт. Спілкування носить ситуативно-особистісний характер: кожній дитині необхідна індивідуальна увага педагога, індивідуальний контакт з ним. Дорослий необхідний дитині в першу чергу як джерело допомоги і захисту. Це обумовлює короткочасність пропонованих форм навчання і те, що всі вони дозволяють вихователю говорити потроху, але як би з кожною дитиною окремо і не розраховані на роботу з усією групою як єдиним цілим. Навчання у цьому віці відбувається, крім власного практичного досвіду, на основі наслідування дорослому. Таким чином дитина може навчатися початковим навичкам практичного порівняння, визначення кількості предметів. При цьому дитина наслідує усього, що робить дорослий, - і доброго, і поганого, і правильному, та неправильному. Одноліток ще не представляє для дитини цього віку особливого інтересу і сприймається часто як предмет. Діти грають "поруч, але не разом". Мислення дитини даного віку носить наочно-дієвий характер, тобто пізнання навколишнього світу відбувається в процесі реальних предметних маніпуляцій. Відповідно провідним типом гри є предметно-маніпулятивна гра. Дуже важливо в цьому віці підтримати саму мотивацію дослідження і пізнання навколишнього світу; значить, дорослий повинен створити цікаве розвиваюче середовище і надати дітям час і свободу діяльності в ньому. З предметно-маніпулятивної гри виростають такі дорослі види творчої діяльності, як конструювання, абстрактне образотворче мистецтво.

Відзначимо найважливіші з точки зору навчання та розвитку психологічні особливості дітей даного віку:

* наочно-дійове мислення, інтелектуальний розвиток дитини залежить від того, наскільки багате навколишнє, розвиваюче середовище, чи дозволяє воно різноманітно і змістовно досліджувати навколишній світ, маніпулюючи різними предметами;

* мова знаходиться в стадії формування;

* навчання ефективно тільки на тлі психоемоційно-комфортного стану дитини;

* увага , мислення, пам'ять недовільна.

Четвертий рік життя характеризується двома якісно новими рисами. Одна пов'язана з формуванням особистості дитини, інша з формуванням її діяльності. Дорослий стає для дитини не тільки членом сім'ї, а й носієм певної суспільної функції. Бажання дитини виконувати таку ж функцію вирішується через розвиток гри, яка стає провідним видом діяльності в дошкільному віці.

Мовлення

Мова стає більш складною і розгорнутою. Змінюється словниковий склад мови: зростає частка дієслів, прикметників та інших частин мови. Довжина пропозицій збільшується, з'являються складні речення. Дитина утримує в пам'яті поставлені перед собою цілі, будує нові плани, обмірковує шляхи їх досягнення, виконує певні дії.

Мислення

У молодшому дошкільному віці розвивається перцептивна діяльність. До кінця молодшого дошкільного віку діти можуть сприймати до п'яти і більше форм предметів і до семи і більше кольорів, здатні диференціювати предмети за величиною, орієнтуватися в просторі приміщення. Розвиваються пам'ять і увага. На прохання дорослого діти можуть запам'ятати 3-4 слова і 5-6 назв предметів. До кінця молодшого дошкільного віку вони здатні запам'ятати значні уривки з улюблених творів. Продовжує розвиватися наочно-дійове мислення. Дошкільнята здатні встановити деякі приховані зв'язки і відносини між предметами. Свідоме управління поведінкою тільки починає складатися; багато в чому поведінка дитини ще ситуативна. Починає розвиватися самооцінка, при цьому діти в значній мірі орієнтуються на оцінку батьків та інших дорослих. Продовжує розвиватися також їх статева ідентифікація, що проявляється в характері обраних іграшок і сюжетів

Творчість

Зображувальна діяльність дитини залежить від її уявлень про предмет. У цьому віці вони тільки починають формуватися. Графічні образи бідні. У одних дітей в зображеннях відсутні деталі, в інших малюнки можуть бути більш деталізовані. Діти вже можуть використовувати колір. Велике значення для розвитку дрібної моторики має ліплення. Молодші дошкільнята здатні під керівництвом дорослого виліпити прості предмети. Відомо, що аплікація робить позитивний вплив на розвиток сприйняття. У цьому віці дітям доступні найпростіші види аплікації. Конструктивна діяльність в молодшому дошкільному віці обмежена зведенням нескладних будівель за зразком і за задумом. У молодшому дошкільному віці починає розвиватися уява, яка особливо наочно проявляється в грі, коли одні об'єкти виступають в якості заступників інших.

До кінця середнього дошкільного віку сприйняття дітей стає більш розвиненим. Вони здатні назвати форму, на яку схожий той чи інший предмет. Можуть виокремлювати в складних об'єктах прості форми і з простих форм відтворювати складні об'єкти. Діти здатні упорядкувати групи предметів за сенсорною ознакою - величиною, кольором; виділити такі параметри, як висота, довжина і ширина. Удосконалюється орієнтація в просторі. Зростає обсяг пам'яті. Діти запам'ятовують до 7-8 назв предметів. Починає складатися довільне запам'ятовування: діти здатні виконати завдання на запам'ятовування, пам'ятають доручення дорослих, можуть вивчити невеликий вірш.

Мислення

Починає розвиватися образне мислення. Діти здатні використовувати прості схематичні зображення для вирішення нескладних завдань, можуть будувати за схемою. Розвивається передбачення. На основі просторового розташування об'єктів діти можуть сказати, що станеться в результаті їх взаємодії.

Продовжує розвиватися уява. Формуються такі її особливості, як оригінальність і довільність. Діти можуть самостійно придумати невелику казку на задану тему.

Збільшується стійкість уваги. Дитині виявляється доступною зосереджена діяльність протягом 15-20 хвилин.

Мовлення

У середньому дошкільному віці покращується вимова звуків і дикція. Мова стає предметом активності дітей. Вони вдало імітують голоси тварин, інтонаційно виділяють мову тих чи інших персонажів. Інтерес викликає ритмічна структура мови, рими.

Розвивається граматична сторона мови. Дошкільнята займаються словотворенням на основі граматичних правил. Мова дітей при взаємодії один з одним носить ситуативний характер.

Змінюється зміст спілкування дитини і дорослого. Воно виходить за межі конкретної ситуації, в якій виявляється дитина. Провідним стає пізнавальний мотив. Інформація, яку дитина отримує в процесі спілкування, може бути складною і важкою для розуміння, але вона викликає інтерес.

У дітей формується потреба в повазі з боку дорослого, для них виявляється надзвичайно важливою його похвала.

Творчість

Значний розвиток отримує образотворча діяльність. Малюнок стає предметним і деталізованим. Графічне зображення людини характеризується наявністю тулуба, очей, рота, носа, волосся, іноді одягу і її деталей. Удосконалюється технічна сторона образотворчої діяльності. Діти можуть малювати основні геометричні фігури, вирізати ножицями, наклеювати зображення на папір.

Мовлення

Продовжує удосконалюватися мова, в тому числі її звукова сторона. Діти можуть правильно відтворювати шиплячі, свистячі і сонорні звуки. Розвиваються фонематичний слух, інтонаційна виразність мови при читанні віршів у сюжетно-рольової гри і в повсякденному житті. Удосконалюється граматичний лад мови. Діти використовують практично всі частини мови, активно займаються словотворенням. Багатшим стає лексика: активно використовуються синоніми та антоніми. Розвивається зв'язне мовлення. Діти можуть переказувати, розповідати по картинці, передаючи не тільки головне, але й деталі.

Мислення

У старшому дошкільному віці продовжує розвиватися образне мислення. Діти здатні не тільки вирішити завдання в наочному плані, але і зробити перетворення об'єкта, вказати, в якій послідовності об'єкти вступлять у взаємодію.

Розвиток уяви в цьому віці дозволяє дітям складати досить оригінальні і послідовно розгортаються історії. Уява буде активно розвиватися лише за умови проведення спеціальної роботи по його активізації.

Творчість

Розвивається образотворча діяльність дітей. Це вік найбільш активного малювання. Протягом року діти здатні створити до двох тисяч малюнків. Малюнки можуть бути самими різними за змістом: це і життєві враження дітей, і уявні ситуації, і ілюстрації до фільмів і книг. Зазвичай малюнки представляють собою схематичні зображення різних об'єктів, але можуть відрізнятися оригінальністю композиційного рішення, передавати статичні і динамічні відносини. Малюнки набувають сюжетний характер; досить часто багаторазово повторюються сюжети з невеликими або, навпаки, суттєвими змінами. Зображення людини стає більш деталізованим і пропорційним. За малюнком можна судити про статеву принадлежність і емоційний стан зображеної людини.

Конструювання характеризується умінням аналізувати умови, в яких протікає ця діяльність. Діти використовують і називають різні деталі дерев'яного конструктора. Можуть замінити деталі споруди в залежності від наявного матеріалу. Опановують узагальненим способом обстеження зразка. Здатні виділяти основні частини споруди. Конструктивна діяльність може здійснюватися на основі схеми, за задумом і за умовами. З'являється конструювання в ході спільної діяльності.

Діти можуть конструювати з паперу, складаючи його в кілька разів (два, чотири, шість згинань); з природного матеріалу. Вони освоюють два способи конструювання: 1) від природного матеріалу до художнього образу (в цьому випадку дитина «добудовує» природний матеріал до цілісного образу, доповнюючи його різними деталями), 2) від художнього образу до природного матеріалу (в цьому випадку дитина підбирає необхідний матеріал, для того щоб втілити образ.

Мовлення

У дошкільнят продовжує розвиватися мова: її звукова сторона, граматичний лад, лексика. Розвивається зв'язне мовлення. З висловлювань дітей видно як розширюється словник. Діти починають активно вживати узагальнюючі іменники, синоніми, антоніми, прикметники і т.д.

Мислення

Діти швидко і правильно підбирають необхідний матеріал для будівництва. Вони досить точно уявляють собі послідовність, в якій буде здійснюватися будівництво, і матеріал, який знадобиться для виконання; здатні будувати різні за ступенем складності споруди як за власним задумом, так і за умовою.

У цьому віці діти вже можуть освоїти складні форми складання моделей з аркуша паперу і придумувати власні. Даний вид діяльності не просто доступний дітям - він важливий для поглиблення їх просторових уявлень.

Ускладнюється конструювання з природного матеріалу. Дошкільнятам вже доступні цілісні композиції за попереднім задумом, які можуть передавати складні відносини, включати фігури людей і тварин у різних умовах.

Продовжують розвиватися навички узагальнення і міркування, але вони значною мірою ще обмежуються наочними ознаками ситуації.

Продовжує розвиватися увага дошкільнят, вона стає довільною. У деяких видах діяльності час довільного зосередження досягає 30 хвилин.

Творчість

Образи з навколишнього середовища та літературних творів, що передаються дітьми в образотворчій діяльності, стають складніші. Малюнки набувають більш деталізований характер, збагачується їх колірна гамма. Більш явними стають відмінності між малюнками хлопчиків і дівчаток. Хлопчики охоче зображують техніку, космос, військові дії і т.п. Дівчатка зазвичай малюють жіночі образи: принцес, балерин, моделей і т.д. Часто зустрічаються і побутові сюжети: мама і донька, кімната і т.д.

Зображення людини стає ще більш деталізованим і пропорційним. З'являються пальці на руках, очі, рот, ніс, брови, підборіддя. Одяг може бути прикрашений різними деталями.

Головною метою відвідування дитячого дошкільного закладу є не лише освітній розвиток, але й навчання дитини співіснування в середовищі однолітків, уміння спілкуватися та діяти відповідно з нормами та правилами поведінки в колективі.

Фахівцями доведено, що діти найкраще звикають до дитячого садка, починаючи з дворічного віку. Уже в цей час вони вміють висловлювати прохання, самостійно їсти ложкою.

Але якщо дитина хворіє, доцільно зачекати і привести її до дитячого дошкільного закладу в 3-4 роки. Проте не пізніше, бо один рік перебування перед вступом до школи не вирішить усіх проблем малюка, у тому числі психологічних (ніяковості, скутості, сором’язливості).

Якщо ви щойно віддали свого малюка до дитячого садка, подбайте про те, щоб перші дні перебування в закладі не завдали дитині прикрощів та не принесли неприємних несподіванок.

Добре, коли ще перед тим, як відвести дитину до дитсадка, батьки розповідають їй про нього, про дітей які вже відвідують дошкільний заклад. Можна ввечері та у вихідні влаштовувати прогулянки з дитиною по території дитсадка. Чим частіше дитина буде спілкуватися з дорослими, дітьми на вулиці, ігровому майданчику, різному оточенні, тим швидше і впевненіше вона зможе перенести набуті вміння і навички в обстановку дитячого садка.

Адаптацію, тобто первинне звикання до дитячого дошкільного закладу, кожна дитина переживає по своєму: одним малятам вистачає лише одного дня, а інші болісно звикають два-три й більше тижнів. Якщо дитина захворіла в процесі адаптації, іноді, після одужання, дитині необхідно звикати заново. Пам’ятайте, що цей період для вашого сина чи доньки є досить складним. Діти, як правило, починають погано спати, частіше хворіти, іноді втрачають апетит. Вони бувають занадто розгубленими, дратівливими, плаксивими. Адже раптом малюк виявляє, що поруч немає мами, і вважає, що вона його покинула.

Для перших відвідин садочка рекомендуються години, відведені для прогулянок, ігор. В перші дні рекомендується приводити дитину на одну-дві години, потім – до обіду. І лише по мірі звикання можна вмовити її вперше лягти у ліжечко. Тривалість звикання до нових соціальних умов, також характер поведінки дітей в перші дні перебування в дитячому закладі залежить від індивідуальних особливостей. Діти одного віку поводять себе по-різному: одні в перший день плачуть, відмовляюся їсти, спати, на кожну пропозицію дорослого відповідають протестом, але вже наступного дня з інтересом слідкують за іграми дітей, добре їдять і спокійно лягають спати, інші, навпаки, в перший день зовні спокійні, без заперечень виконують прохання вихователів, а наступного дня з плачем з розстаються мамою, погано їдять, не приймають участі в грі, і починають добре себе почувати тільки через 6-8 днів і навіть пізніше.

Якщо є можливість, краще, щоб спочатку до дитсадка малюка водила не мама, а хтось інший, до кого дитина трохи менше прихилена. Тоді вранішнє розставання не стане для неї трагедією.

Негативний вплив на хід адаптації, а також на поведінку дітей при вступі до садочка чинить відсутність єдності системи виховання в сім’ї і дитячому закладі необхідно поступово змінювати режим і привчати дитину до нового укладу життя, приблизити домашні умови до особливостей дитячого садка (внести елементи режиму, вправляти дитину в самостійності)

Станьте союзником та помічником вихователя – це так потрібно вам і вашій дитині. Спокійно та доброзичливо ставтеся до щоденних буднів дитячого садка. Прийде час і ваша дитина з особливим смутком буде розставатися зі своїм вихователем, усіма, хто її оточував турботою та увагою. І вже будучи школярем, неодноразово забіжить до свого дитячого садка хоча б на хвилинку.

Що таке адаптація?

Адаптація – це пристосування організму до нових обставин, а для дитини ЗДО – новий, ще невідомий простір з новим оточенням, новими взаєминами.

Чинники, що впливають на адаптацію дитини до ЗДО

1. Вік дитини

o Відносно спокійно протікає період звикання дітей 3,5-4 років. У цьому віці дитина поступово виходить за рамки інтересів сімейного кола.

o Нічого цього ще не має у малечі 1-3,5 років. Адаптаційний період діти переносять важко. Малюк відчуває неприйняття, паніку, якщо сторонній дорослий намагається виконати з ним якісь дії. Дитина відмовляється приймати допомогу вихователя.

Дає про себе знати й нервове напруження: малюк пригнічений, усе викликає у нього сльози; не відпускає від себе маму ні вночі, ні вдень; довго не може заснути, часто прокидається з плачем.

2. Поведінка дитини

Поведінку в період адаптації важко передбачити навіть дбайливим мамам.

Поведінку дитини під час вступу в дитячий садок умовно можна поділити на три групи:

Перша група – cюди належить більшість дітей. Вони:

o різко бурхливо показують своє негативне ставлення до відвідування ЗДО;

o голосно плачуть;

o кидаються на підлогу;

o дряпаються,кусаються, то просяться на руки;

o біжать до дверей, нікого не чуючи.

Втомившись від бурхливої демонстрації протесту, малюк може: несподівано заснути, присівши біля столу, для того, щоб через 3-4 хвилини з новою енергією знову плакати.

Діти цієї групи звикають до З протягом 20-30 днів.

Друга група – сюди входить ЗДО кілька дітей, які:

o Після розлуки з мамою замикаються, стають дуже напружені й насторожені.

o У них вистачає сили тільки на те, щоб зробити кілька кроків, забитися в найближчий куточок, від усіх відгородитися.

o Ці діти ледь стримують плач,;

o Сидять, їхній погляд нерухомий, вони не граються, мовчать.

o І тільки побачивши в дверях маму, оживають, біжать до неї і гірко плачуть.

Адаптація таких дітей триває 2-3 місяці.

Третя група – комунікабельні малюки. Переступивши поріг дитячого садка, вони:

o Не лякаються, а навпаки, беруть ініціативу в спілкуванні з дорослими;

o Протягом дня розповідають дорослому все, що знають;

o Із задоволенням демонструють свої вміння:

- самостійно одягаються, - роздягаються, - їдять, - у ліжечку лежать спокійно.

Але така ідилія триває недовго (2-3 дні). Після цього, побачивши будівлю дитячого садка, діти впадають у відчай, і їх стиль поведінки стає схожим на стиль дітей першої групи.

3. Досвід дитини

o Малюк з великої сім’ї (бабуся та дідусь, брати та сестри) вміє по-різному поводитися з різними членами родини, знає, чого від кого чекати, з цікавістю обстежує незнайоме середовище.

o Відрізняється поведінка дітей, батьки яких живуть у маленькому сімейному колі. Їхнє коло спілкування маленьке. У дитини закріпляється симбіотичний зв'язок із матір'ю: залишившись на якийсь час без неї, дитина впадає в паніку.

Адаптаційний період дуже важкий і може стати причиною дитячого неврозу.

Не маючи великого життєвого досвіду в новому середовищі, дитина може налякатися так, що іноді починає поводитися неадекватно:

- лазить, хоч і вміє ходити; - замовкає, хоч уже почала говорити.

4. Індивідуальні особливості малюка:

o Якщо дитина активна, комунікабельна, має пізнавальний інтерес,

- вона адаптується легко, швидко.

o якщо малюк повільний, спокійний, любить гратися наодинці -шум, голосні розмови однолітків дратують його. Він хоч і вміє сам їсти,одягатися, але робить це повільно, відстає від усіх. Усе це накладає свій відбиток на його ставлення до навколишнього.

- Такій дитині необхідно більше часу на адаптацію.

o Хворобливим, сором'язливим дітям

- необхідно в середині тижня влаштовувати вихідний.

Пам'ятайте!!! Тривалі перерви у відвідуванні дошкільного закладу затримують і ускладнюють період адаптації.

Під час адаптаційного періоду важливо:

o Створіть в домі спокійну обстановку;

o З розумінням ставтеся до безпідставного вередування малюка;

o більше гуляйте з дитиною, пропоную, зняти емоційне напруження,- активними рухами, цікавою діяльністю;

o Намагайтеся раніше вкладати дитя спати після теплої ванни;

o У період адаптування треба менше ходити в гості;

o рідше відвідувати поліклініку, перукарню, аби зайвий раз не перевантажувати дитину новими враженнями.

o Огорніть свою дитину любов'ю, бережіть її нервову систему.

Прояви емоційно–нервового напруження

o Часті неадекватні негативні емоції та емоційні стани:

- плач,

- капризування,

- плаксивість,

- тривала депресія,

- апатія,

- байдужість,

- знижений настрій,

- немотивовані напади гніву;

- високий індекс вікових страхів або поява страхів, не властивих віку.

o Відсутність або мінімальний вияв позитивних емоцій, позитивної реакції на нові іграшки.

o Відсутність чітко диференційованої емоційної реакції на різних людей.

o Відсутність здатності відгукуватися на емоційний стан близької людини.

o Надмірна обережність і побоювання небезпечних предметів.

o Занижена комунікабельність дитини:

- їй важко вступити в контакт із незнайомими людьми.

o Зниження пізнавальної діяльності (практична відсутність реакції новизни).

- Знижена ігрова діяльність або її відсутність.

- Малюнки на вільні теми, зазвичай у темних кольорах, песимістичного змісту.

- Зміна рухової активності ( підвищення або зниження).

- Зниження або підвищення апетиту.

- Проблеми із сном (аж до безсоння).

- Небажання відвідувати ЗДО.

Адаптація пройшла успішно, коли у дитини:

o Бажання йти до дитячого садка;

o Адекватний вияв емоцій , наявність позитивних емоцій, позитивна реакція на нові іграшки;

o Здатність адекватно й достатньо тривало відгукуватися на емоційні реакції оточення;

o Висока комунікабельність;

o Висока пізнавальна діяльність та активність;

o Активна ігрова діяльність;

o Малюнки у світлих тонах;

o Стабільність рухової активності – малюк рухливий;

o Відсутність проблем із сном і харчуванням.

Негативно впливає на звикання:

o Недотримання в сім'ї режиму дня;

o Застосування невірної методики «годування»;

o Погіршення стану здоров'я дитини (патологічні відхилення та розлади);

o Недостатній рівень психічного розвитку ;

o Патологія вагітності та пологів;

o Одноманітність життя та діяльності малюка;

o Постійне перебування під ретельним наглядом дорослих (мама та бабуся).

Шановні батьки!

Коли спілкуєтесь з дитиною, яка адаптується до садочка дотримуйтесь таких рекомендацій:

o Будьте особливо уважними до поведінки, настрою, самопочуття вашої малечі;

o Вранці створюйте атмосферу гарного настрою: будіть дитину лагідним словом, м'яким дотиком руки до чола.

o Говоріть дитині вдома, що в садочку їй буде добре, там багато гарних іграшок, хороших діток.

o Не загрожуйте дитячим садком, як покаранням за гріхи й неслухняність.

o Пам'ятайте, що ваше хвилювання передається дитині. Щоб запобігти цьому, заздалегідь познайомтеся з вихователями та особливостями організації життя в групі.

o Учіть дитину елементарних навичок самообслуговування: одягатися, роздягатися, акуратно їсти, користуватися носовичком, умиватися та мити руки.

o Заздалегідь продумайте, як зробити, щоб дитина спочатку не залишалась у дитячому садку на цілий день, а лише на декілька годин. У перші дні відвідування садка не залишайте дитину одну, побудьте з нею певний час на прогулянці.

o Не запізнюйтеся, забирайте дитину вчасно.

o Поступово збільшуйте її перебування в групі протягом тижня, починаючи з 1-2 годин, щоб дитина усвідомила: розлука з мамою тимчасова, мама завжди повернеться.

o Забезпечуйте єдність виховного впливу всіх членів сім'ї, говоріть дитині чітко, що можна робити, як це зробити, а що не можна робити і чому. Тоді ваш малюк розумітиме, чого конкретно ви вимагаєте від нього.

o Цікавтеся у вихователів, як він грається, як спілкується з іншими дітьми.

o Обов'язково повідомте вихователів групи про звички та вподобання, про особливості здоров'я і поведінки вашого малюка.

o Тримайте тісний зв'язок із персоналом групи й будьте певні, що працівники зуміли прийняти і зрозуміти вашу дитину і по-материнські дбають про неї.

Зміни в поведінці можуть бути через:

o Хворобу;

o Дефіцит спілкування з дорослими;

o Відсутність умов для активної діяльності;

o Відсутність сенсорних подразників (іграшки, предмети для маніпулювання);

o Незадоволення органічних потреб ;

o Стомлення.

Причини стомлення

o Тривале перебування без сну.

o Непосильне фізичне і розумове навантаження.

o Хронічне недосипання.

o Недотримання режиму.

o Неправильна організація діяльності.

Профілактика та попередження мовленнєвих порушень

Шановні батьки! Ви повинні орієнтуватися у вікових нормах розвитку всіх компонентів мовлення (звуковимови, лексики, граматики, фонематичних процесів), щоб вчасно допомогти своїй дитині у разі потреби звернутися до логопеда ще до навчання дитини у школі.

Головне на що треба звернути увагу – це запізнювання мовлення. Перші слова можуть з’явитися тільки в півтора року, а інколи і в два роки (замість 12 – 13 місяців), а перші фрази – в 3 – 5 років. Подібна затримка в розвитку мови може бути викликана уповільненням темпів дозрівання мовленнєвих центрів мозку або патологічним формуванням мовлення. В першому випадку, дитина рано чи пізно наздожене однолітків, а в іншому – без спеціальної допомоги, мова може залишитися порушеною на протязі всього дитинства. Друга група порушень яка повинна насторожити батьків, - це використання дитиною неправильно складених зворотів мови або слів з неправильною звуковимовою.

До 5 років діти ще не всі звуки рідної мови можуть вимовляти правильно. До 3 років важко вимовляють такі звуки як Ч, Щ, Ж, Ш і тільки після 4 років діти володіють звуком Р. Подібні дефекти мови пов’язані з незрілістю артикуляційного апарату. При порушеннях мови дефекти вимови зберігаються і після 5 років, а інколи і в шкільні роки. Дитина заміняє важкі для нього звуки на більш легкі за вимовою, але схожі за звучанням. В найбільш тяжких випадках порушена не тільки звуковимова, а й тембр та виразність мови. Найбільш ефективні міри профілактики порушень мови – це усунення причин, які їх викликають. Дуже важливо проводити заходи по оздоровленню матері до і в період вагітності, контролювати за періодом вагітності і попередження її ускладнення.

Малюків потрібно вчити правильно вимовляти звуки в словах, ставити наголос, користуватися відповідною інтонацією, правильно дихати під час мовлення. Вчити дитину узгоджувати слова в реченнях в роді, числі й відмінках, правильно будувати речення. При цьому слова треба вимовляти правильно і зрозуміло, вимовляючи їх до кінця. Дивлячись дитині в обличчя: вона повинна бачити вашу артикуляцію. Речення повинні бути прості, але повні. В перші місяці життя потрібно приділяти увагу емоційності, а пізніше (5 – 6 місяців) на простоту мови. Старайтесь переставляти слова місцями й вимовляти підряд різні форми. Говорити з невеличкими паузами - так дитині легше виділити слово в мовному потоці і розібратися в будові язика. Обов’язково залишайте місце для відповіді дитини, навіть якщо дитина не готова вам відповісти. Називайте дитину і себе в третій особі. Не забувайте, що мова звернена до дитини, повинна бути емоційна. А ще грайте з дитиною в мовні та пальчикові ігри, дрібна моторика рук і точна артикуляція звуків знаходяться в прямій залежності. Чим більша рухова активність, тим краще розвинута мова.

Важливу роль у виправленні мовних недоліків займає гра. Адже гра – супутник дитинства, провідна діяльність, під час якої коригується та розвивається дитяче мовлення й особистість в цілому. Яку гру вибрати, щоб вона була не лише цікавою, а й корисною для дитини? Як організувати й провести її? Під час проведення ігор різних типів із мовленнєвими завданнями вам допоможуть запропоновані правила:

- пам’ятайте, що саме в дошкільний період мовлення дитини розвивається найінтенсивніше, а головне воно гнучке для подолання мовленнєвих вад. Тому чим раніше ви звернетеся по допомогу до спеціаліста, тим швидше дитина оволодіє правильним мовленням.

Під час виконання ігрових завдань у дитини (особливо на початкових етапах) можуть виникати труднощі. Не акцентуйте увагу на цьому, не дорікайте, коли в неї щось не виходить, якщо чогось вона не вміє. Не повторюйте за малюком неправильне вимову звуків. Розмовляйте з ним тільки правильно та своєчасно виправляйте.

Кожна дитина – індивідуальність. Її розвиток відбувається за власними законами. Тому не порівнюйте свого малюка з однолітками, які можливо, випереджають його у своєму розвитку.

Ніколи не відмовляйте дитині в проханні погратися з нею. Спочатку самі ознайомтеся зі змістом гри, її правилами і тільки потім своїми словами поясніть дитині, як грати в цю гру. Якщо потрібно проведіть попередню бесіду. Так ви емоційно підготуєте малюка до гри. Запропонуйте йому віршик, загадку, лічилку. Хай малюк вивчить їх разом із вами. Заохочуйте словесну творчість дітей, спонукайте їх до складання закличок та лічилок до ігор. Радійте кожному успіхові дитини разом із нею.

Якомога більше розмовляйте з дитиною, спонукайте її до запитань. Пояснюючи говоріть чітко, виразно, спокійно. Переконайтесь, що малюк розуміє значення всіх слів. За потреби зверніться до словника.

Ігрові завдання не повинні бути занадто простими (малюкові нецікаво їх виконувати) чи складними (дитина відчуватиме невпевненість у своїх силах). Добирайте навантаження таким чином, щоб воно відповідало вікові, мовленнєвим і психофізичним можливостям дитини, було цікавим та доступним для сприймання. Фантазуйте, придумуйте власні варіанти ігор, аналогічні тим, які викликають особливі труднощі у вашої дитини.

Пам’ятайте що у дошкільників із мовленнєвими порушеннями страждають всі психічні процеси. Тому під час мовленнєвих завдань дитині потрібно давати більше часу для роздумів. Не слід підганяти її з відповіддю, краще повторити завдання ще раз і тільки після невдалих багаторазових спроб натякніть в якому напрямку слід шукати вирішення цього завдання. Може статися, що дитина не спроможна виконати завдання. Запропонуйте їй полегшений варіант. Якщо ж і він не вдається - відкладіть гру і поверніться до неї наступного разу. Докладно поясніть спосіб вирішення, запропонуйте спочатку легший, а потім ускладнений варіант. Через деякий час варто повернутися до цієї гри, аби переконатися, що дитина справді добре засвоїла навчальний матеріал.

Не примушуйте дитину продовжувати гру, якщо в неї щось не виходить або вона втомилася. Внаслідок примусу у малюка виникає страх перед можливим покаранням, і вся його енергія піде не на розумову роботу, а на подолання не бажання продовжувати заняття. Це призводить до того, що дитина часто відволікається, робить багато помилок. Будьте терплячими, не виявляйте негативних емоцій, адже це може призвести до ще більшого ускладнення мовленнєвого порушення – заїкання або неврологічних розладів. Намагайтеся переключити увагу дошкільника на інший вид роботи. Якщо ж рівень розвитку дитини не зріс, ви припустилися помилки, підвищили вимоги, використовували занадто складні ігри залучаючи дитину до ігрової діяльності, користувалися авторитарним методами і це звичайно негативно позначилося на емоційному самопочутті малюка, на його бажанні спілкуватися з вами у процесі гри, на його ініціативності. Проаналізуйте свою тактику і ліквідуйте перешкоди. Запам’ятайте золоте правило організації і керівництва будь – якою діяльністю дитини, в тому числі й грою, дитині має бути цікаво і комфортно!

Тільки за такою умови розвиток усіх сторін особистості малюка буде повноцінним відзначайте всі досягнення дитини під час гри. Не будьте байдужими та пасивними. Намагайтесь об’єктивно оцінювати свою дитину, відзначайте сильні та слабкі риси її характеру. Лише так ви зможете виявити шляхи використання одних і коригування інших.

Навчайте за допомогою активної дії і живого невимушеного спілкування. Саме так дитина навчиться правильно розмовляти, опанує рушійні фактори розвитку: самоконтроль, самооцінка, способи самовдосконалення.

Не соромтеся звертатися за допомогою логопеда. Адже тільки завдяки співпраці логопеда й батьків, використанню цікавих і доступних видів роботи у дітей нормалізується процес оволодіння мовленням.

Мовленнєва гра, за вмілого з боку дорослих, здатна творити чудеса. Щоденно проводячи ігри зі своєю дитиною, ви переконаєтесь, що саме гра для неї – найефективніший засіб навчання та виховання, коригування й розвитку мовлення, особистості в цілому.

Продовжуйте активно шукати відповіді на проблемні питання, спілкуватися з малюком українською мовою, розвивати пізнавальний інтерес, допитливість. Пам’ятайте, що процес навчання мовлення дитини не може ґрунтуватися на простих однозначних і готових рецептах. Його кінцевий успіх багато в чому визначиться вашим творчим підходом до запропонованого матеріалу.

Шановні батьки, не сподівайтесь на швидкий ефект у навчанні, адже малюк тільки-но починає знайомитися з рідною мовою. Отже, батьки, від вас залежить майбутнє ваших дітей. Ви маєте набратися терпіння, зацікавити дитину і, таким чином, включити її у цілеспрямовану роботу. Тільки у співпраці з дитиною ви зможете досягти бажаного.

ЩО НЕОБХІДНО РОБИТИ ДЛЯ СТИМУЛЮВАННЯ РОЗВИТКУ МОВИ ДІТЕЙ

1. Показувати і переміщати яскраві предмети.

2. Розміщувати предмети, що цікавлять малюка, біля нього, щоб їх можна було стукнути, пхнути, схопити, краще роздивитися.

3. Розмовляти з дитиною, уподібнюватися йому, називаючи його на ім'я.

4. Забезпечити дитину достатньою кількістю предметів для хватання і маніпулювання з ними.

5. Почати гратися з дітьми в такі ігри, як «Ку-ку», «Знайди сховане».

6. Організувати безпечне місце для дослідницько-орієнтаційної діяльності й забезпечити малюка яскравими предметами, які б він міг відшукати, переміщати і т. д.

7. Проговорювати свої дії («Я кладу м'яч за спину, спробуй його дістати»).

8. Намагатися постійно ускладнювати ігри «Знайди сховане».

9. Гратися з ляльками, імітувати дії дитини та стимулювати її до уподібнення.

10. Пояснювати те, що відбувається («М'яч закотився під стіл, тому що ти ударив по ньому»).

11. Гратися з дитиною під час купання, використовуючи різноманітні плаваючі іграшки, в які можна наливати воду, зжимати їх і т. д.

12. Задавати запитання і давати дитині час знайти відповідь самому.

13. Забезпечити дитину іграшками для його символічних ігор.

Для того, щоб діти могли повністю проявити і розвинути свої здібності, вони повинні рости у середовищі, яке відгукується на їхні потреби.

Роль сім'ї в розвитку мовлення дитини

Фізичне, психічне та інтелектуальне виховання дитини починається в ранньому дитинстві. Усі навички, в тому числі правильного мовлення, формуються в сім'ї. Мовлення дитини формується на прикладі мовлення рідних та близьких їй людей: матері, батька, дідуся, бабусі, старших сестер та братів. Існує думка про те, що мовлення дитини розвивається самостійно, без спеціального втручання та допомоги дорослих, начебто дитина сама, поступово оволодіває правильною вимовою. Насправді ж, невтручання в процес формування дитячого мовлення, майже завжди стає причиною відставання в розвитку. Мовленнєві недоліки, що з'явилися в дитинстві, з великими труднощами переборюються в наступні роки. Саме тому важливо, щоб у родині були ство-рені умови для формування мовлення дитини, починаючи з раннього віку. Дуже важливо, щоб маля чуло правильне, чітке мовлення, на прикладі якого формуватиметься його особисте.

Недоречно і навіть небажано говорити з малюком його ж мовою, повторюючи спотворені слова (дитина часто чує «диви» замість «дивись», «маєнький» замість «маленький», «мольоцько» — «молочко» тощо), це може гальмувати розвиток мовлення.

Особливо чітко потрібно вимовляти незнайомі, нові для дитини, а також багатоскладові слова. Звертаючись безпосередньо до дитини, ви спонукаєте її до відповіді, а вона уважно прислухається до вашого мовлення.

Батьки повинні привчати дитину дивитися прямо на того, хто говорить, тоді вона полегшено перейме правильну артикуляцію.

ПОРАДИ БАТЬКАМ

1.Уважно ставтеся до занять вашої дитини. Ваша відповідь на запитання має бути чіткою, доступною та зрозумілою для малюка.

2.Спонукайте дитину до запитань.

3.Якомога більше розмовляйте з дитиною.

4.Систематично проводьте ігри в слова «Хто більше знає слів?», «Назви який...», «Скажи, як...», «Що означає слово?», «Скажи, коли ...», «Скажи, звідки…», «А якби...», «Придумай слово».

5.Не забувайте доречно вжити прислів´я, загадати загадку

6.Стимулюйте дитину до пригадування окремих рядків віршів, пісень.

7.Обов´язково поясніть дитині кожне незрозуміле їй слово, у присутності дитини вдайтесь до словника.

8.Якщо ваша п´ятирічна дитина неправильно вимовляє звуки, обов´язково зверніться до логопеда.

9.Використовуйте кожну вільну хвилину для розмови з дитиною. Пам´ятайте, що основними й провідними співрозмовниками для дитини у сім´ї є мати, батько, дідусь чи бабуся.

10.Ваша мова є взірцем для наслідування дитини. Саме тому вона завжди має бути правильною.

11.Придбайте словники. Вони стануть вашими порадниками у вихованні культури мови у вашої дитини.

12.Придбайте репродукції картин , читайте дитині книжки, вчить її переказувати.

13.Привчайте дитину слухати дитячі та музичні передачі, дивитися діафільми.

14.Тривалість перегляду дитиною телевізійних передач не повинна перевищувати 30 хвилин на добу та 2 - 3 разів на тиждень.

ПАМ’ЯТКА ДЛЯ ВИХОВАТЕЛІВ

1. Спілкування з дитиною:

1.1. Демонструйте кращі зразки своєї поведінки, випромінюйте добро і любов. Ваш внесок у розвиток дитини безцінний — ваше ставлення до світу знайде відображення у її інтересах, судженнях, цінностях.

1.2. Якщо ви хочете поговорити з дитиною, присядьте чи нахиліться до рівня дитини, встановіть зоровий контакт; якщо потрібно – покладіть свої руки дитині на плечі, або на спину між лопатками та поставте дитині запитання.

1.3. Частіше використовуйте "Я-повідомлення",таким чином даючи дітям зрозуміти: їхні поведінку, реакції дорослі обмежують не взагалі, а лише за-

раз, і на те є певні причини. Наприклад: "Прошу зараз голосно не розмовляти, бо це заважає дітям гратися".

1.4. Якщо ви побачили, що дитина не зрозуміла вашої пропозиції – попросіть її повторити вашу фразу.

1.5. При спілкуванні враховуйте вік і досвід цієї дитини, а не свій власний.

1.6. Говоріть з дитиною спокійним тоном, змінюючи тембр голосу в залежності від обставин.

1.7. Деяким дітям одну і ту ж фразу потрібно повторити декілька разів.

1.8. Намагайтеся створювати і підтримувати позитивну атмосферу,дбайте про "збереження обличчя" кожного. Підтримки та захисту потребує насамперед той, кому в цей момент гірше. Тому інколи варто поспівчувати й винуватцеві конфлікту, підтримати його.

2. Спілкування з батьками:

2.1. Під час спілкування з батьками потрібно формувати «Я – повідомлення»:

- якщо я правильно вас зрозуміла, ви хочете, щоб...

- я розумію вашу точку зору, проте...

- мені було б легше спілкуватися з вашою дитиною, якщо б...

- у вашої дитини чудово виходить робити... та треба попрацювати над...

2.2. Під час спілкування з батьками не потрібно боятися ставити запитання:

- я помітила, що дитина почала...

- я цікавлюся, як вихователь, який працює з вашою дитиною, а не як стороння особа...

- на жаль, без додаткової інформації я не зможу плідно працювати з вашою дитиною.

3. Спілкування з колегами:

3.1. Під час спілкування з колегами з робочих питань не потрібно боятися ставити запитання, оскільки ваш досвід роботи менший за досвід вихователів, і те, що зрозуміло їм, може бути не зрозуміло вам.

3.2. Вислухавши старшого колегу, відстоюйте свою думку, якщо ви впевнені в своїй правоті.

3.3. Використовуючи досвід старших колег, не забувайте про власні отримані новітні знання.